Батьківщина – це просто земля і небо а вона безкрая і воно безкрає

[vedmara]

Оригинал взят у izdryk_y в наприкінці

довгоногі дівчата убрід переходять море
тонкорунний христос безтурботно іде по воді
ніби острів летючий завис материк без опори
все вже майже збулось.. але збудеться щойно тоді
як пробудиться літо й позбудеться ситцю і шовку
і прокинувшись вранці ти твердо відчуєш дно
і побачиш що рветься не там де надміру тонко
рветься там де все тупо і просто і всім все одно
але наші тонкі капіляри надійні як линви
наш тендітний тандем не замерз від нічних холодів
залишились слова тільки ті що вернулись з молитви
залишися з друзів лиш ті що пройшли по воді
залишилось земель – тільки острів над морем і камінь
не наріжний а той що із серця чийогось впав
це і буде нам ключ до глухої небесної брами
це і буде кінець незакритих гештальтів і справ
час ростити каміння і час його засівати
час кохатись безтямно і тихої ніжності час
ми прийшли як на свято тож буде нам радісно й свято
й тонкорунний христос не забуде й розбудить нас

салон

обтинаю смерть манікюрними ножичками
підрізаю смерть небезпечною бритвою
це навряд чи мені уже допоможе
це такий ритуальний аспект молитви

а молитва моя наче лезо оккама
ампутує усі метастази смерті
тільки смерть клопітлива і любляча мама
заживляє все швидко терпляче і вперто

і росте у мені невеликий ктулху
восьмирукий octopus чи може кактус
сподіваюсь мені ще вистачить духу
в рукаві не тримати приховані карти

це ж не гра не війна і не ініціація
це рутинна механіка метаболізму
я люблю перукарську сізіфову працю
що рівняє фризури й кордони вітчизни

підстринає ліани кущі і дерева
видаляє усе що уже відмертвіло
люба смерте ясна моя королево
я тобі заповів своє пещене тіло

а все решта подбає само про себе
тож нема хвилювання й страху немає
батьківщина – це просто земля і небо
а вона безкрая
і воно безкрає

http://izdryk-y.livejournal.com/191970.html