classic

[vedmara]

Оригинал взят у izdryk_y в classic

весна зняла зі світу рукавички
а пальці світу – довгі і ламкі
опучки заніміли від незвички –
такі тремкі і трепетні такі
незграбно скрутять першу папіросу
намарно спалять два-три сірники..
та не зупиняться і не попросять
не стиснуться безрадно в кулаки..

о світе мій! я йшов по тобі босим
в тобі я бачив стежку вздовж ріки
а в тій ріці – весь попередній досвід
вузький і неглибокий і мілкий
о світе мій! я плив в тобі осетром
метав коралі на найглибше дно
а залишилось може кілька метрів
та скільки власне – байдуже давно
о світе мій! подай свої долоні
назустріч я подам тобі свої
і буде дім і буде мир у домі
і – кажуть – будуть люде на землі